Форма для оцінювання  

   

Я маю право  

   
   
   

Консультації  

   

Корисні посилання  

   

На сайті 76 гостей та відсутні користувачі

   

Архів новин  

Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
   
Перегляди статей
806725
   

Адвокат захистив право клієнтки користуватися та розпоряджатися власним житлом

Сітніков     До Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулася пенсіонерка, інвалід другої групи, з проханням допомогти їй захистити право на житло.

     Як розповіла жінка, у 2014 році вона попросила родичку пожити разом, щоб та доглянула її та допомоглапо господарству. Згодом до будинку переїхав ще й чоловік родички. Дозволу на реєстрацію у своєму будинку пенсіонеркасвоїм співмешканцям не надавала. Однак у липні 2015 року, коли її попросили дати згоду на реєстрацію неповнолітньої дитини для виписки з пологового будинку, жінка дізналася, що родичказареєстрована в її будинку.

     Після народження дитини стосунки між клієнткою та подружжям погіршилися: пенсіонеркузмусили перебратися до меншої кімнати, самовільно викинули її меблі, фактично обмежили у користуванні кухнею, не допомагали по господарству. Добровільно покинути будинок співмешканці відмовлялися.

     Для захисту інтересів клієнтки у Хмельницькому місцевому центрі призначили адвоката Андрія Сітнікова (доручення № 157 від 30.05.2016 року), який підготував позовну заяву про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення.

     У позовній заяві зазначалося, що статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та право власника володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

     Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у власності будинок, користуються ним і мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд — продавати, дарувати, здавати в оренду. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом. Згідно зі ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання своєї родини, інших осіб. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

     Клієнтка центру — власниця будинку, у якому проживала разом з відповідачами, що зареєстровані за місцем проживання. Водночас відповідачі не є членами сімї клієнтки і обмежують її право користування та розпорядження будинком, а вимоги про добровільне виселення з будинку та зняття з реєстрації за місцем проживання ігнорують.

     У ході судового розгляду відповідачі проти задоволення позову заперечили.  Представник третьої особи — служба у справах дітей Хмельницької райдержадміністрації — в судове засідання не з’явився, направивши заяву про слухання справи за його відсутності, позов просив вважати таким, що не підлягає задоволенню.

     Заслухавши думку всіх учасників процесу, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню і 5 жовтня 2016 року прийняв рішення про позбавлення відповідачів права користування житловим приміщенням та їх виселення. 

Адвокат довів безпідставність позову банку до спадкоємця боржника

   Суд відмовив у задоволенні позову банку, який вимагав стягнення усієї заборгованості померлого клієнта за кредитним договором з одного спадкоємця.

     Клієнту, який звернувся до Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у справі щодо стягнення з нього банком, як зі спадкоємця боржника, коштів за кредитним договором, призначили адвоката Дмитра Сидорука (доручення №19 від 25 лютого 2016 року).

     Для обґрунтування позову банк посилався на те, що позичальник помер, а обов'язок сплатити кредит та відсотки за користування ним згідно з чинним законодавством покладено на спадкоємців. На дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором становила понад 10 тисяч гривень.

     Адвокат провів попередній аналіз справи та подав до суду заперечення проти позову. У результаті 19 вересня 2016 року Красилівський районний суд вирішив, що позов не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави:

- по-перше, позивач не надав суду доказів того, що померлий уклав кредитний договір з банком та отримав кредит, за користування яким необхідно сплачувати відсотки згідно з умовами договору. Надана в підтвердження позовних вимог анкета-заява не свідчить про отримання померлим кредиту. Крім того, в самій анкеті-заяві не зазначено кредитного ліміту і суду не надано доказів, що померлий отримав кредитну картку;

- по-друге, спадкоємцем майна є не тільки відповідач, є й інші спадкоємці, які прийняли спадщину. Відповідно до ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці спадщини. Проте позивач не звернувся до інших спадкоємців з позовом про стягнення боргу спадкодавця;

- по-третє, кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги у строки, встановлені законодавством, позбавляється права вимоги. Позичальник помер у липні 2014 року. За нормами ст. 1281 Цивільного кодексу України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

     Таким чином, за рішенням суду, відповідач не має обов'язку щодо погашення заборгованості перед банком у повному обсязі, а заявлені позовні вимоги слід залишити без задоволення.

     В апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалось.

Сидорук     Суд відмовив у задоволенні позову банку, який вимагав стягнення усієї заборгованості померлого клієнта за кредитним договором з одного спадкоємця.

     Клієнту, який звернувся до Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у справі щодо стягнення з нього банком, як зі спадкоємця боржника, коштів за кредитним договором, призначили адвоката Дмитра Сидорука (доручення №19 від 25 лютого 2016 року).

     Для обґрунтування позову банк посилався на те, що позичальник помер, а обов'язок сплатити кредит та відсотки за користування ним згідно з чинним законодавством покладено на спадкоємців. На дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором становила понад 10 тисяч гривень.

     Адвокат провів попередній аналіз справи та подав до суду заперечення проти позову. У результаті 19 вересня 2016 року Красилівський районний суд вирішив, що позов не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави:

- по-перше, позивач не надав суду доказів того, що померлий уклав кредитний договір з банком та отримав кредит, за користування яким необхідно сплачувати відсотки згідно з умовами договору. Надана в підтвердження позовних вимог анкета-заява не свідчить про отримання померлим кредиту. Крім того, в самій анкеті-заяві не зазначено кредитного ліміту і суду не надано доказів, що померлий отримав кредитну картку;

- по-друге, спадкоємцем майна є не тільки відповідач, є й інші спадкоємці, які прийняли спадщину. Відповідно до ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці спадщини. Проте позивач не звернувся до інших спадкоємців з позовом про стягнення боргу спадкодавця;

- по-третє, кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги у строки, встановлені законодавством, позбавляється права вимоги. Позичальник помер у липні 2014 року. За нормами ст. 1281 Цивільного кодексу України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

     Таким чином, за рішенням суду, відповідач не має обов'язку щодо погашення заборгованості перед банком у повному обсязі, а заявлені позовні вимоги слід залишити без задоволення.

     В апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалось.

Затримка розрахунку при звільненні працівниці обійшлася підприємству в майже 50 тисяч гривень

zaborgovanist     До Кам'янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулася жінка, з якою при звільненні не розрахувалося підприємство, де вона раніше працювала. Наказом місцевого центру клієнтці призначили адвоката Ігоря Худого (доручення № 15 від 3 лютого 2016 р.). Він підготував позов про стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку.

     У позовній заяві адвокат зазначив, що 18 травня 2015 р. його клієнтка за власною ініціативою звільнилася з ТзОВ «Подільська веселка». Проте підприємство з нею не розрахувалося, заборгувавши 3100 грн заробітної плати. Зважаючи на це, позивачка просить стягнути з відповідача 3100 грн заборгованості із заробітної плати та середній заробіток за період затримки розрахунку у сумі 45772 грн 27 коп.

     Оскільки представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився і про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце слухання його поінформували належним чином, суд розглядав справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

     Як вдалося з'ясувати під час судового розгляду, при звільненні позивачки розрахунок з нею проведено не було, через що утворилася заборгованість із заробітної плати за період з 01.12.2014 р. по 18.05.2015 р. в сумі 12416,07 грн. Однак протягом жовтня-листопада 2015 року відповідач частково погасив заборгованість, не виплативши 3100 грн.

     Згідно з нормами Кодексу законів про працю України (ст.ст. 116117), якщомає місце затримка у виплаті заробітної плати позивачу при звільненні і розмір невиплаченої заробітної плати не заперечується відповідачем, відповідач повинен виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

     У цьому випадку середній заробіток за час затримки виплати, розрахований відповідно до вимог законодавства, мав би становити 46 тис. грн.

     Зважаючи на приписи законів та враховуючи аргументи, наведені адвокатом, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд своїм рішенням від 29 серпня 2016 року вирішив позов частково задовольнити і стягнути з ТзОВ «Подільська Веселка» на користь позивачки 3 100 грн заборгованості із заробітної плати та 45 772 грн компенсації за затримку розрахунку при звільненні з урахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.

Суд скасував рішення управління ПФУ у м. Хмельницькому про стягнення з пенсіонерки понад 100 тис. грн надміру виплаченої пенсії

645750 w 300     Щомісячно 20% з пенсії клієнтки Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги відраховувалося на погашення надміру виплаченої пенсії. Відповідне рішення підписав начальник управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому 25.09.2013 р. Адвокат, призначений жінці у місцевому центрі, довів, що підстави для стягнення відсутні, а відтак суд визнав протиправним та скасував це рішення.

     Як розповіла жінка, що звернулася до Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, пенсію на пільгових умовах їй призначили згідно із записами у трудовій книжці, довідкою про характер роботи, а також іншими документами. Однак з серпня 2013 року управління ПФУу м. Хмельницькому припинило виплату. Причиною цього стало порушення кримінальної справи стосовно працівників заводу «Адвіс» (де працювала клієнтка місцевого центру) щодо підробки документів для призначення пенсій. Знову виплачувати пільгову пенсіюобіцяли після розслідування. Наприкінці листопада 2015 року громадянці стало відомо, що кримінальну справу завершено, проте виплату пільгової пенсії їй так і не відновили.

     В управлінні ПФУ жінці повідомили, що у результаті зустрічної перевірки достовірності видачі документів про заробітну плату та стаж роботи для призначення пенсії встановлено недостовірність поданої нею довідки, яка уточнює пільговий характер роботи, а тому, на підставі рішення УПФУ у м. Хмельницькому від 25.09.2013 року, з її пенсії відраховується 20% на погашення здійсненої переплати.

     Не погоджуючись з таким рішенням, громадянка вирішила оскаржити його у судовому порядку і звернулася до Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, де їй призначили адвоката — Юрія Кріля (доручення № 134 від 23.12.2015 р.).Захисник підготував адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення управління ПФУ.

     Зазначимо, що представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і просив відмовити у його задоволенні. Представник третьої особи — ТДВ «Завод Адвіс» — у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи йому повідомили належним чином, і про причини своєї неявки суд не сповістив.

     У процесі розгляду справи було встановлено, що на підставі поданої заяви від 11.02.2003 року та долучених до неї документів (трудової книжки, довідки №9 від 06.02.2003 р, яка уточнює характер роботи, довідки про заробіток для обчислення пенсії) 11.02.2003 року позивачці була призначена пенсія за віком на пільгових умовах. Своїм листом УПФУ у м. Хмельницькому від 11.02.2016 року №75/к-12 у відповідь на запит адвоката позивачкиповідомило, що за результатами перевірки достовірності видачі документів про стаж роботи для призначення пенсії, виданих ТДВ «Завод Адвіс», встановлено недостовірність довідки, яка уточнює пільговий характер роботи громадянки. За таких обставин, у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, виплату пенсії за списком №1 позивачці з 01.10.2013 р. було припинено та з 07.05.2013 р. призначено пенсію за віком. Через надмірну виплату пенсії у розмірі 106074,6 грнза рішенням начальника управління № 179997 від 25.09.2013 року з пенсії позивачки утримується 20 % для погашення переплати.

     Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку. Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

     Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта стягується в судовому порядку.

     Таким чином, повернення пенсіонером суми пенсії, виплаченої надміру, може відбуватися за наявності однієї із двох зазначених вище підстав, зокрема внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

     За матеріалами справи встановлено, що під час проведення зустрічної перевірки первинних документів ТДВ «Завод АДВІС» від 18.09.2013 р. виявлено, що накази, вказані в довідці № 9 від 06.02.2003 р, що уточнює характер роботи, не відповідають дійсності.

     Водночас суд звернув увагу на те, що відповідач не надав доказів на підтвердження будь-якого зловживання з боку пенсіонера, а тому, на думку суду, підстави для стягнення з пенсіонерки надміру виплаченої суми пенсії відсутні. Відтакрішенням суду від 17.08.2016 року у справі 686/7491/16-а визнано протиправним та скасовано рішення начальника управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 179997 від 25.09.2013 року про утримання переплати з пенсії позивачки.

Справи сусідські: суд постановив знести незаконну надбудову, що завдавала шкоди сусідам

Сітніков     Незаконне будівництво часто стає причиною сварок і непорозумінь між сусідами, бо, як правило, завдає чимало прикрощів одній зі сторін. До прикладу, незаконна надбудова над сусідським гаражем призвела до руйнування житла та знищення насаджень на ділянці клієнтки Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

     У суді адвокат Андрій Сітніков, призначений у місцевому центрі, довів, що будівництво здійснювалося з порушеннями, відтак суд постановив знести самовільно зведену надбудову.

      Жінка, яка звернулася до Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, потребувала призначення адвоката для підготовки позову та представництва її інтересів у суді в справі щодо знесення самочинної надбудови над гаражем. За її словами, будівництво відбулося з порушеннями і призводить до руйнування її житлового будинку та знищення насаджень на її земельній ділянці.

 Наказом місцевого центру захищати інтереси клієнтки призначили адвоката Андрія Сітнікова (доручення № 176 від 16.06.2016р.), який підготував позов до відповідача та третіх осіб – Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області – про знесення самочинного будівництва.

     Розглядаючи справусуд встановив, що постановою інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області від 13 серпня 2013 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КпАП України за будівництво надбудови до гаража, без права на виконання будівельних робіт протягом 2013 року. Постановою інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області від 28 травня 2014 року відповідача притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 188-42 КпАП України за невиконання припису від 13 серпня 2013 року про подання дозвільних документів щодо узаконення самовільного будівництва надбудови до гаража. Згідно з листом Хмельницького міськрайонного відділу Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області від 9 липня 2015 року №1096 вбачається недотримання відстані між двоповерховим гаражем та житловим будинком позивача, що є порушеням ДБН 360-92**Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

     Своїм рішенням Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області від 15.09.2016 року позов задовольнив у повному обсязі та, відповідно до вимог ч.ч. 1,2,7 статті 376 ЦК України, постановив знести самочинно зведену надбудову над гаражем.

     Для довідкиВідповідно до вимог ч.ч. 1,2,7 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може прийняти рішення, яке зобов'яже особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Суд визнав протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України

vityaz     Адвокат Оксана Вітязь, яка співпрацює з Хмельницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у суді довела, що через бездіяльність Кабінету Міністрів України син її клієнта, учасника АТО,позбавлений державної підтримки для здобуття ним вищої освіти.

     До Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся громадянинучасник АТО, за консультацією щодо права учасників бойових дій та їхніх дітей на державну підтримку для здобуття вищої освіти. Чоловік розповів, що його син навчається в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького на платній основі. Коли ж він звернувся до адміністрації ВНЗ з проханням звільнити сина від плати за навчання, йому відмовили, аргументувавши відсутністю відповідної державної цільової програми.

     Водночас, відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, держава забезпечує учасникам бойових дій, зазначеним уп. 19 ч. 1 ст. 6 цього Закону, та їхнім дітям, у тому числі тим, які навчаються на денній формі навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

     Взявши до уваги зазначену норму Законуу місцевому центрі чоловікові призначилиадвоката Оксану Вітязь (доручення від № 137 від 23.12.2015 року)Захисниця підготувалаадміністративний позов до суду про визнання бездіяльності і відмови неправомірними та зобов’язання вчинити дії. Відповідачами у позові стали Кабінет Міністрів України таНаціональнаакадемія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького

     Розглянувши справу, Хмельницький окружний адміністративний суд своєю постановою від 26 травня 2016 року позов частково задовольнивБуло визнано бездіяльність Кабінету Міністрів України, який не розробив та не затвердив державну цільову програму підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття ними професійно-технічної та вищої освіти. Суд також визнав протиправним незатвердження Кабінетом Міністрів порядку і умов надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти.

     Крім того, суд зробив висновок, що Кабінет Міністрів України не виконав вимоги Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі — Закон) щодо розроблення державної цільової програми в строк, передбачений пунктом 2 Прикінцевих положень вказаного Закону. Аргументуючи своє рішення, суд зазначив, що така бездіяльність з боку Уряду України була предметом розгляду Європейського суду з прав людини (справа "Суханов та Ільченко проти України") і кваліфікована як порушення майнового інтересу заявника, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 51-56). Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини викладено й у справі "Будченко проти України", в якій Суд вказав, що Уряд України повинен запровадити правові механізми для реалізації прав громадян на соціальні пільги, у тому числі й ті, на які мав право заявник.

     Однак системний аналіз положень ч.1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, свідчить, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень для реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 425-VIII повноваження щодо розроблення та затвердження державної цільової програми належать виключно Кабінету Міністрів України. Такі повноваження є дискреційними та пов'язуються з вчиненням Кабінетом Міністрів України сукупності дій, які перебувають поза межами перевірки судом у цій справі, а тому суд не може зобов'язати відповідача вчинити вказані вище дії. Іншими словами, розроблення та затвердження державної цільової програми належить до компетенції Уряду.

     Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Оскільки Кабінет Міністрів України не затвердив порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, відсутнє державне замовлення для підготовки студентів за кошти державного бюджету, суд не побачив підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмовита зобов'язання Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницькогозвільнити від оплати за навчання як дитину учасника бойових дій сина клієнта.

     Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року апеляційна скарга Кабінету Міністрів України залишена без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року — без змін.

     Зараз справа перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України.

   
   
   
   
   

Для переміщених  

   
   
   

Учасникам АТО  

   
   
   

Адвокатам  

Калькулятор для розрахунку оплати послуг адвокатів (Відповідно до редакції ПКМУ №465, що діє з 01.01.2017.
Оновлено 01.03.2017: виправлено помилку для стадії [ЗЗ] у разі, якщо стороною обвинувачення подавалася апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, або відмову в обранні запобіжного заходу)
:

для всіх версій Excel


Постанова № 465 “Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу”


Акт надання БВПД з відповідними додатками - формами розрахунку розміру винагороди за надання БВПД


Положення про ордер адвоката та порядок ведення реєстру ордерів


Затвердження стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі

   

Карта сайту

Головна Адвокати Прес-центр Хроніки громадського захисту Прозорість системи управління Про Центр
Місцеві центри - Графік чергування - Новини Консультації - Плани та звіти з НБПД Контакти
- Хмельницький МЦ - Порядок розподілу справ між адвокатами - Анонси подій - Господарське право - Оперативна статистика Партнери
- Старокостянтинівський МЦ - Локальний реєстр адвокатів - Медіа - Цивільне право - Внутрішній контроль Команди центрів
- Кам'янець-Подільський МЦ - Карта районування МЦ -- Публікації - Сімейне право - Публічні фінанси - Старокостянтинівський МЦ
- Шепетівський МЦ   -- Фотогалереї - Земельне право -- Оплата праці працівникам системи БПД - Кам'янець-Подільський МЦ
Послуги захисту і представництва -- Бібліотека -- Оперативна інформація, щодо видання доручень адвокатам - Шепетівський МЦ
Pro bono -- Інформаційний дайджест - Державні закупівлі - Хмельницький МЦ
-- Учасникам АТО -- Річні плани закупівель Зворотній зв'язок
-- Інфографіка -- Річні плани допорогових закупівель
   
© 2014 Хмельницький обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | admin@ legalaid.gov.ua